Mercedes Benz W126

Машина з’явилась на авторіа у 2009році. Будучи проїздом у Луцьку, вирішив просто з’їздити подивитись. Прийшов, подивився, заліз, пощупав, загорівся, купив!  До Франківська привезли на евакуаторі. Машина приїхала з неробочим 3.0 л. дизелем. З заводу автомобіль був оснащений 3.8л двигуном, з ним розхід складав близько 25л. А 3.0дизель може похизуватись 6,5л – траса, і 14л на 100км по місту.

Останнього разу їхав до Тернополя. Наче не надто горбата дорога, їхав один, з повним баком, без кондиціонера,в режимі пенсіонера – 90км/год. вийшло – 6,5л на сотню. Зимою зараз пічка, також встановлена автономка, яка підігріває машину. Виставляю, щоб о 7 годині ранку машина була теплою, і сідаю їхати на роботу, уже на прогрітому автомобілі. Зимою виходить 14л/100км.

При покупці кузов був відносно живий, я бачив що він не надто рівний, і бував у ДТП. Бокова частина мнута і не дуже добре витягнута. Але розумів що зможу зробити.

Виводився і фарбувався кузов.  Основні кузовні роботи ще попереду, є думка повністю розібрати, замінити деякі кузовні панелі , оригінальне залізо новеньке вже придбане і чекає свого часу. Оскільки 126тий дизель продавали тільки в Америці то фари, бампери, поворотними – замінені на американські. Задні фонарі наприклад  мають боковий габарит, якого немає у європейській версії, передній габарит в поворотниках. І от така невелика деталь як поличка під кермом встановлювалась тільки для американського ринку. Дуже довго шукав в Америці. Проблема стояла в небажанні продавців займатись відправкою в україну. В результаті вдалось випадково знайти тут, в Україні.

W126 перестали випускати у 1991 році, купе в кінці 1992, відповідно до нас вони почали приїжджати через 5-6років, коли німці почали пересідати на новіші моделі. А в ті часи у нас уже був популярний W140, тому в україні 126тих мало, куди більше 140вих.

З кінця 90-тих років німці зрозуміли, що роблять занадто хороші машини. З того часу автомобіль має від’їздити 5 років і почати ламатись.

Як на мене Mercedes Benz W126 – це один з найкрасивіших мерседесів. На просторах мерседес клубу forum.benzua , хтось опублікував фотографію дизайнера що розробляв W123, W126, W190 , за його участю були створені також W124 W140 і W202 – Bruno Sacco. На фото він стоїть біля свого гаража, і там дві його улюблені автівки: 126купе і 126 седан.

Першим моїм автомобілем був  Opel Kadett (квадратний), по сьогоднішній день люблю цю машину, і якщо потрапить на очі збережений варіант, однозначно придбаю. Подобається також Москвіч 426(універсал). Після Opel Kadett, був Passat B2, згодом Dodge Dakota, згодом Mercedes W124, і уже після нього W126. W124 – комфортний, швидкісний автомобіль, але мене не зачепив за живе так як 126. Використовував його просто як транспортний засіб.

Після покупки проведений ремонт двигуна. Двигун  – ОМ606.910, останній атмосферний дизель в історії мерседесу. По чотири клапани на циліндр, 134 кіньських сил 210 n.m.

Абсолюно безпроблемний. Якщо є солярка і повітря – він працюватиме, і більше нічого йому не треба.  Єдина його типова проблема, це – підсос повітря в паливну систему. Я з цим борюся, але для того, щоб дістатися до паливної апаратури, треба розібрати колектор, і відповідно щоразу замінювати прокладку. Доречі закупився комплектом прокладок на майбутнє, потепліє – залізу.

Потьоків ніде немає, але відкриваю капот і чую, що звідкись пахне свіжою соляркою. Якщо звідкись пахне, отже, звідкись тече. Можна їздити  10 років і до неї не дивитись , але я так не зможу.Двигун був встановлений попереднім власником не грамотно,залишили корбку і редуктор від 3,8 бензин,відшукав правильну коробку 722.435, якій провели капремонт, з редуктором складніше , 2,87 на 126-тий ставили тільки на 350sd, для американського ринку, випущено таких авто всього 4500 шт,так що після кількох років безрезультатних пошуків вирішив спробувати перекинути головну пару з 210го в корпус 126го, правильно зібрати вийшло лише з другої спроби, трохи накладно адже всі розпорні втулки і сальники одноразові і тільки оригінал, також довелось переробити проводку, викинути те що залишилось від бензинового і дозбирати те чого не вистачало до даного мотору.

Салон перешивався. Довелось довго шукати людину, яка б взялась зробити так, як було з заводу. І згодом ще й переконувати що якісь незрозумілі строчки, чи вставки з іншого кольору, – мені не потрібні! Повинен бути тільки максимально схожий на оригінал. Салон з таким покроєм йшов з шкірзамінника, на відміну від покрою прямокутниками котрий робився зі шкіри.

В гаражі чекає свого часу ще один руль, який планую відновити. Цей що зараз на машині, доводилось переробляти після «майстра». Переглядав якось передачу як роблять салон у Rolls-Royce. Розмітку під шви майстер пробивав заточеною вилкою, просто пробивав по чотири дирки вилкою. А я коли перетягував кермо, розмітку робив пробиваючи шилом дирки під лінійку, через кожних 5мм, так як швейної машинки немаю. Другий руль уже робитиму за технологією  Rolls-Royce.

Загалом у автомобіль вкладено багато грошей і праці ,запчастини куплялись по можливості тільки новими і тільки по оригіналу, всі роботи виконую в основному сам.

Останнім часом хочеться більше  їздити і менше крутити. Дуже хотілось крутити та доробляти – перших чотири роки.

В планах встановити замість пружин – пневмобалони. З пневматикою сперді проблем немає. Окремо пружина, окремо амортизатор.

А от заді цікавіше. Треба подушки які витримають нагрузку в 500кг на одну подушку, і щоб через середину проходив амортизатор. Такого  на даний момент не знайшов. Тут залишається або виносити амортизатор, або подушку. На разі руки не доходять. Дійдуть до кузову, тоді якраз задумаюсь! Робити  з нього музейний експонат не маю наміру, для мене це просто улюблене  і на мою думку неймовірно красиве авто на кожен день, кататись і отримувати від того задоволення.